кольчужник
КОЛЬЧУ́ЖНИК, а, ч., іст.
1. Воїн, одягнений у кольчугу.
Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними — кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (Довж., І, 1958, 251).
2. Майстер, робітник, який виготовляв кольчуги.
У містах жило й працювало багато ремісників: ковалів, гончарів, мулярів, чинбарів, зброярів, кольчужників, ювелірів (Іст. СРСР, І, 1957, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кольчужник — кольчу́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кольчужник — -а, ч., іст. 1》 Воїн, одягнений у кольчугу. 2》 Майстер, робітник, який виготовляв кольчуги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кольчужник — КОЛЬЧУ́ЖНИК, а, ч., іст. 1. Воїн, одягнений у кольчугу. Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними – кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (О. Довженко). 2. Майстер, який виготовляв кольчуги. Словник української мови у 20 томах