кольчужник
кольчу́жник
-а, ч., іст.
1》 Воїн, одягнений у кольчугу.
2》 Майстер, робітник, який виготовляв кольчуги.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кольчужник — кольчу́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кольчужник — КОЛЬЧУ́ЖНИК, а, ч., іст. 1. Воїн, одягнений у кольчугу. Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними – кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (О. Довженко). 2. Майстер, який виготовляв кольчуги. Словник української мови у 20 томах
- кольчужник — КОЛЬЧУ́ЖНИК, а, ч., іст. 1. Воїн, одягнений у кольчугу. Брама відчинилася, і виступило військо. Спереду гусари. За ними — кольчужники. Потім панцирники; за ними всі у мідних шоломах (Довж., І, 1958, 251). 2. Майстер, робітник, який виготовляв кольчуги. Словник української мови в 11 томах