1. Словник української мови в 11 томах

колюче

КОЛЮ́ЧЕ. Присл. до колю́чий.

— На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: — А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (Стельмах,1,1962, 595);

Дівчина..колюче дивилась на Кіндрата Дорофійовича (Логв., Літа.., 1960,13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колюче — колю́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. колюче — КОЛЮЧЕ – КОЛЮЧИ Колюче, присл. Семен б’є ціпом, аж двір стогне. Повне зерно бризкає високо вгору, колюче вдаряється об руки й обличчя (Р.Іваничук); – Ні, злодюго, я так не можу зробити; сама їдь до хазяїна та й віддай йому!... Літературне слововживання
  3. колюче — Присл. до колючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колюче — КОЛЮ́ЧЕ. Присл. до колю́чий. Рясні сльози колюче лоскотали в горлі й напливали великими горошинами (М. Івченко); – На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: – А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (М. Словник української мови у 20 томах