колюче

Значення в інших словниках

1. колюче — колю́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. колюче — КОЛЮЧЕ – КОЛЮЧИ Колюче, присл. Семен б’є ціпом, аж двір стогне. Повне зерно бризкає високо вгору, колюче вдаряється об руки й обличчя (Р.Іваничук); – Ні, злодюго, я так не можу зробити; сама їдь до хазяїна та й віддай йому!... Літературне слововживання
3. колюче — КОЛЮ́ЧЕ. Присл. до колю́чий. Рясні сльози колюче лоскотали в горлі й напливали великими горошинами (М. Івченко); – На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: – А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (М. Словник української мови у 20 томах
4. колюче — КОЛЮ́ЧЕ. Присл. до колю́чий. — На темній вощині бджоли менше споживають меду. Яків колюче посміхається: — А нема такої вощини, щоб зовсім бджоли нічого не їли? (Стельмах,1,1962, 595); Дівчина..колюче дивилась на Кіндрата Дорофійовича (Логв., Літа.., 1960,13). Словник української мови в 11 томах