1. Словник української мови в 11 томах

колійка

КО́ЛІЙКА, и, ж. Зменш. до ко́лія 1, 2.

Йшли поруч двома свіжо протертими колійками доріжки (Тудор, Вибр., 1949, 288);

Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (Хор., Місто.., 1962, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колійка — Ко́лійка: — залізниця; черга [21] — черга [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. колійка — ко́лійка іменник жіночого роду від: ко́лія Орфографічний словник української мови
  3. колійка — -и, ж. Зменш. до колія 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колійка — КО́ЛІЙКА, и, ж. Зменш. до ко́лія 1, 2. Йшли поруч двома свіжопротертими колійками доріжки (С. Тудор); Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (А. Хорунжий); Насип, де проходила колійка, зберігся до нашого часу (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. колійка — Колія, -лії ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Желѣзная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. ум. колійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65. Словник української мови Грінченка