колійка
ко́лійка
-и, ж.
Зменш. до колія 1), 2).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колійка — Ко́лійка: — залізниця; черга [21] — черга [IV] Словник з творів Івана Франка
- колійка — ко́лійка іменник жіночого роду від: ко́лія Орфографічний словник української мови
- колійка — КО́ЛІЙКА, и, ж. Зменш. до ко́лія 1, 2. Йшли поруч двома свіжопротертими колійками доріжки (С. Тудор); Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (А. Хорунжий); Насип, де проходила колійка, зберігся до нашого часу (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- колійка — КО́ЛІЙКА, и, ж. Зменш. до ко́лія 1, 2. Йшли поруч двома свіжо протертими колійками доріжки (Тудор, Вибр., 1949, 288); Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (Хор., Місто.., 1962, 7). Словник української мови в 11 томах
- колійка — Колія, -лії ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Желѣзная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. ум. колійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65. Словник української мови Грінченка