1. Словник української мови в 11 томах

колір

КО́ЛІР, льору, ч.

1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення.

З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Л. Укр., III, 1952, 712);

Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (Головко, І, 1957, 106);

*Образно. Боротьба йде не тільки на макро-арені, де політичні кольори досить чітко визначені, а й на мікро-арені людських душ (Вітч., 4, 1964, 151).

2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін.

Громада розписувала темними кольорами панів (Мирний, І, 1949, 378).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колір — (забарвлення чогось) барва, фарба, (худоби) масть. Словник синонімів Полюги
  2. колір — ко́лір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ко́льори́ Орфографічний словник української мови
  3. колір — КОЛІР – КОЛЕР Колір, -льору. Світловий тон, забарвлення чогось; переважно у множині – виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва тощо: червоний колір, малювати щось темними кольорами. Колер, -у, заст. Хвороба – рід сказу в коней. Літературне слововживання
  4. колір — Барва, забарвлення; (тварин) масть. Словник синонімів Караванського
  5. колір — [кол'ір] -л'ору, м. (на) -л'ор'і, мн. -л'ори, -л'оур'іў два кол'орие Орфоепічний словник української мови
  6. колір — -льору, ч. 1》 Світловий тон чого-небудь; забарвлення. Ахроматичні кольори — білий, сірий, чорний розрізняються лише за яскравістю. Додаткові кольори — два кольори, які при оптичному змішуванні дають ахроматичний колір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. колір — Барва, див. кольоровий Словник чужослів Павло Штепа
  8. колір — КО́ЛІР, льору, ч. 1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення. З шиї .. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка); Оксані – радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (А. Словник української мови у 20 томах
  9. колір — Зорове відчуття, викликане світлом з різною довжиною хвилі — від 400 до 760 нм; прості (монохромні) к. — це к. з точно визначеною довжиною хвилі (напр., к. веселки); осн. к.: червоний, зелений, фіолетовий; доповняльні к. —... Універсальний словник-енциклопедія
  10. колір — КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини). Словник синонімів української мови
  11. колір — Ко́лір, -льору; ко́льори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. колір — (італ. — фарбування) Властивість об'єктів матеріального світу, що сприймається як усвідомлене зорове відчуття... Архітектура і монументальне мистецтво
  13. колір — Ко́лір, -ру м. Цвѣтъ. Санько розмалював той кружок усякими колірами. Ком. II. 85. Словник української мови Грінченка