командировочний
КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е. Стос. до командировки.
Командировочне посвідчення;
// у знач. ім. командиро́вочний, ного, ч. Той, хто перебуває у відрядженні.
Їхали переважно командировочні. Інженери з будівництва везли високі рулони з проектами (Кучер, Прощай.., 1957, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- командировочний — командиро́вочний прикметник Орфографічний словник української мови
- командировочний — КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е, розм. Стос. до командировки. Сірий повстяний бриль від Вертгайма, на який Ганек покладав деякі надії, був коштував йому чималеньку, як на його командировочне утримання, суму (М. Йогансен); // у знач. ім. командиро́вочний, ного... Словник української мови у 20 томах