комиш

КОМИ́Ш, у́, ч.

1. (Scirpus L.). Висока водяна або болотяна багаторічна рослина родини осокових.

Під тими вербами не було очерету ні комишу (Н.-Лев., І, 1956, 411);

Поблизу берега осока, далі очерет, комиш, водяна сосонка-хвощ (Курс заг. геол., 1947, 124).

2. розм. Те саме, що очере́т.

Чутно було, як шелестить комиш шорстким листом та іноді хрусне під ногою суха очеретина (Коцюб., І, 1955, 348);

Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (Донч., І, 1956, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

комиш — коми́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
комиш — КОМИШ – ОЧЕРЕТ Комиш, -у. 1. Висока водяна або болотяна багаторічна рослина родини осокових. Під тими вербами не було очерета ні комишу (І.Нечуй-Левицький); Жили по комишах і очеретах (Словник Б.Грінченка). 2. розм. Те саме, що очерет. Літературне слововживання
комиш — -у, ч. 1》 Висока водяна чи болотяна багаторічна рослина родини осокових. 2》 розм. Те саме, що очерет. Великий тлумачний словник сучасної мови
комиш — Очерет, (молодий) спичак Словник чужослів Павло Штепа
комиш — КОМИ́Ш, у́, ч. 1. Висока водяна або болотяна багаторічна рослина родини осокових із зонтикоподібним суцвіттям з дрібних колосків. Під тими вербами не було очерету ні комишу (І. Словник української мови у 20 томах
комиш — 1. поширена на всій земній кулі кореневищна рослина родини осокових; листки вузькі, жорсткі; в Україні 2 види: к. лісовий і к. укорінливий; 2. одна з назв очерету і рогозу. Універсальний словник-енциклопедія
комиш — ОЧЕРЕ́Т (рослина), ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., ТРО́ЩА діал. За прибережним вітерцем повертається листя очерету (М. Стельмах); Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень: сквапливі острі листки тростини (І. Словник синонімів української мови
комиш — Коми́ш, -шу́, -ше́ві; -миші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
комиш — Коми́ш, -шу м. Тростникъ. Жили по комишах і очеретах. ЗОЮР. I. 75. Словник української мови Грінченка