1. Словник української мови в 11 томах

комишник

КОМИ́ШНИК, а, ч., заст. Розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра.

Здригнулися комишники, побачивши побитих товаришів, і кинулися навтьоки (Коцюб., І, 1955, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комишник — коми́шник іменник чоловічого роду, істота арх. Орфографічний словник української мови
  2. комишник — -а, ч. 1》 Робітник, що косить і заготовляє комиш (рогіз, кугу). 2》 Майстер, що укриває будинки та інші споруди комишом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комишник — КОМИ́ШНИК, а, ч., заст. Розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра. – Хіба ж ти не бачиш, звідки сей вітер віє? Се вже коїть не хто, як проклятущий Іванець із низовими комишниками (П. Словник української мови у 20 томах
  4. комишник — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови