1. Словник української мови в 11 томах

комірчина

КОМІРЧИ́НА, и, ж. Зменш. до комі́рка 1, 2.

Параска.. з комірчини робить другу хату (Мирний, IV, 1955, 117);

[Ж і н к а: ] Я тут служу на кухні. Се ж над вами моя комірчина (Л. Укр., II, 1951, 188);

По стінах його тісної комірчини.. бовваніли лубочні картинки (Ільч., Серце жде, 1939, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комірчина — комірчи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. комірчина — див. комора; прибудова Словник синонімів Вусика
  3. комірчина — -и, ж. Зменш. до комірка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комірчина — КОМІРЧИ́НА, и, ж. Зменш. до комі́рка. Зерно, раз уже провіяне з полови, в комірчині лежало ворохом (А. Головко); Зброю і весь вантаж склали до комірчини, а звідти повикочували великі кадовби (І. Багряний); Втікачі сторожко вступили до хатини. Словник української мови у 20 томах
  5. комірчина — Комірчи́на, -ни ж. Небольшая комора. Через сіни була пекарня з комірчиною. Левиц. І. 192. Словник української мови Грінченка