1. Словник української мови в 11 томах

конати

КОНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Бути в передсмертній агонії; умирати.

Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути (Фр., VI, 1951, 128);

Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи (Ю. Янов., І, 1958, 166);

*Образно. Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом.., дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали (Л. Укр., І, 1951, 293).

2. Те саме, що му́читися 1.

Бачив він [Т. Шевченко].., як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… (Мирний, V, 1955, 312);

Душно конать у знесиллі… Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі З ліжка мене підніміть! (Граб., І, 1959, 53);

Вода в ручаях і криницях висихала, навіть звірі в лісах конали від спраги (Ів., Вел. очі, 1956, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конати — кона́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. конати — Умирати, доходити, кінчатися, агонізувати; (у муках) мучитися; (бути на Божій дорозі) на ладан дихати, прясти на тонку. Словник синонімів Караванського
  3. конати — див. вмирати Словник синонімів Вусика
  4. конати — -аю, -аєш, недок. 1》 Бути в передсмертній агонії; умирати. 2》 Те саме, що мучитися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. конати — КОНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Бути в передсмертній агонії; умирати. Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути (І. Франко); Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи (Ю. Яновський); Видно було, що товариш конає (І. Словник української мови у 20 томах
  6. конати — Аю, -аєш, недок. Помирати. Тепер стара курва в муках конає (Ю. Андрухович). Він повідомив, що він знесилений, майже конає (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
  7. конати — МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев. Словник синонімів української мови
  8. конати — Кона́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. конати — Кона́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. К. ЧР. 358. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає. н. п. 2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі, у ляха. Шевч. Або в пана у кайданах у склепу конає. Шевч. Словник української мови Грінченка