1. Словник української мови в 11 томах

кондуїт

КОНДУЇ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії — журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі.

— Русин… Русин… Русин,— муркотів святий Петро.— Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (Фр., II, 1950, 127);

Відсутність такої довідки [про говіння] записувалась у кондуїт, і подібний запис у кондуїті розцінювався при вступі до університету як політична неблагонадійність (Смолич, Мир.., 1958, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кондуїт — кондуї́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кондуїт — -у, ч. У дореволюційній Росії – журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі. || розм. Записник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кондуїт — КОНДУЇ́Т, у, ч., заст. Журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі або про реєстрацію виконаних робіт. – Русин... Русин... Русин, – муркотів святий Петро. – Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кондуїт — (-у) ч.; шк. Шкільний журнал. ПСУМС, 36. Словник жарґонної лексики української мови
  5. кондуїт — (від франц. conduit – поведінка) штрафний журнал, список, до якого в старих школах заносили провини учнів (кондуїтний список). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кондуїт — рос. кондуит необнародувані зв'язки з банком, трестом при розповсюдженні на біржі "гарячих" випусків їх цінних паперів. Eкономічна енциклопедія