1. Словник української мови у 20 томах

кондуїт

КОНДУЇ́Т, у, ч., заст.

Журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі або про реєстрацію виконаних робіт.

– Русин... Русин... Русин, – муркотів святий Петро. – Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (І. Франко);

Відсутність такої довідки [про говіння] записувалась у кондуїт, і подібний запис у кондуїті розцінювався при вступі до університету як політична неблагонадійність (Ю. Смолич);

Уперше кондуїти було запроваджено в середині XIX ст. в Німеччині (з наук.-попул. літ.);

До кондуїту передусім робилися записи про різні проступки, що було причиною для внесення учня до списку неблагонадійних (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кондуїт — кондуї́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кондуїт — -у, ч. У дореволюційній Росії – журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі. || розм. Записник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кондуїт — (-у) ч.; шк. Шкільний журнал. ПСУМС, 36. Словник жарґонної лексики української мови
  4. кондуїт — (від франц. conduit – поведінка) штрафний журнал, список, до якого в старих школах заносили провини учнів (кондуїтний список). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кондуїт — КОНДУЇ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії — журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі. — Русин… Русин… Русин,— муркотів святий Петро.— Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. кондуїт — рос. кондуит необнародувані зв'язки з банком, трестом при розповсюдженні на біржі "гарячих" випусків їх цінних паперів. Eкономічна енциклопедія