конопляний

КОНО́ПЛЯ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до коно́плі.

Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили, та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр., III, 1952, 480);

Засунувши гвинтівку в конопляну горстку, він подався городами до річки, щоб викинути у воду новеньку гвинтівку (Цюпа, Три явори, 1958, 28);

// Вигот. з волокна або насіння коноплі.

Залізний вовк, конопляний хвіст [загадка] (Номис, 1864, № 353);

На парканах сушилася випрана білизна та довге конопляне полотно, що його виткали за зиму (Томч., Готель.., 1960, 56);

Конопляна макуха відома як дуже багатий на білкові речовини цінний корм для тварин (Наука.., 10, 1956, 24);

// Власт. коноплям.

У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки; конопляний дух Аж голову туманить (Рильський, III, 1961, 294);

// Який видобувають із конопель.

Конопляна олія належить до .. легко висихаючих (Колг. енц.. І, 1956, 591);

Конопляне молоко.

∆ Коно́пля́на блоха́ — один із найпоширеніших і найнебезпечніших шкідників конопель.

2. Який має колір прядива з конопель.

Анатолій гучно регоче, аж пасма густого конопляного волосся здригаються на голові (Руд., Остання шабля, 1959, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me