1. Словник української мови в 11 томах

конскрипція

КОНСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж., військ., заст. У низці європейських країн до запровадження загальної військової повинності — набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з дозволом викупу й заступництва.

Зачалося нещастя наше від конскрипції, знаєте, що була в 59-ім році (Фр., II, 1950, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конскрипція — Конскри́пція, конскрибування: — виклад [41] — перепис [16;46-1;46-2;II] — перепис населення, набір чоловіків в армію на підставі військової повинності, але з дозволом викупу й заступництва; список, висновок, опис, перепис [44-1] — перепис, опис... Словник з творів Івана Франка
  2. конскрипція — конскри́пція іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. конскрипція — -ї, ж., військ., заст. У низці європейських країн до запровадження загальної військової повинності – набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з дозволом викупу й заступництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конскрипція — Бранка Словник чужослів Павло Штепа
  5. конскрипція — КОНСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж., військ., іст. У деяких європейських країнах до запровадження загальної військової повинності – набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з правом відкупу чи заступництва. Словник української мови у 20 томах
  6. конскрипція — конскри́пція (лат. conscriptio – складання, від conscribo – записую) у 18 – 19 ст. спосіб комплектування військ, заснований на загальній військовій повинності з правом відкупитися або замінити себе іншим. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. конскрипція — Конскри́пція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)