1. Словник української мови в 11 томах

конфіскувати

КОНФІСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати конфіскацію чогось.

Українські часописи ще не виходять, бо їх би зараз конфіскували (Коцюб., III, 1956, 283);

[Ізоген:] Як ти схибнешся, .. розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Л. Укр., III, 1952, 297);

Відгукнувшись на декрет Леніна, розбили [ковалівні] панський маєток, .. конфіскували панську землю (Кучер, Прощай.., 1957, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфіскувати — конфіскува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. конфіскувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати конфіскацію чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конфіскувати — КОНФІСКУВА́ТИ див. конфіско́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. конфіскувати — Конфіскува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)