1. Словник української мови в 11 томах

концерт

КОНЦЕ́РТ, у, ч.

1. Прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою.

— Я буду давати концерти на фортепіані, як правдива артистка (Н.-Лев., IV, 1956, 185);

[Милевський:] Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Л. Укр., II, 1951, 34);

Клуб відкрили в новорічний вечір. Драмгуртківці організували концерт (Бойч., Молодість, 1949, 343);

*Образно. Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64).

◊ Жа́б’ячий конце́рт див. жа́б’ячий;

Котя́чий конце́рт:

а) нявчання котів;

б) безладна музика, співи тощо.

У вуличних збіговищах.. та котячих концертах [Калинович] участі не брав (Фр., VI, 1951, 153).

2. Великий музичний твір для одного інструмента, що виконується в супроводі оркестру.

До числа кращих творів Дворжака треба.. віднести концерти для скрипки.. з супроводом симфонічного оркестру (Мист., 5, 1956, 48);

Перші музичні твори Л. М. Ревуцького з’явились ще перед Жовтневою революцією. Він написав тоді ряд невеликих п’єс, а також сонату й концерт для фортепіано (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. концерт — конце́рт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. концерт — див. ВИСТАВА. Словник синонімів Караванського
  3. концерт — [концерт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. концерт — -у, ч. 1》 Прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою. 2》 Великий музичний твір для одного інструмента, що виконується в супроводі оркестру. 3》 Форма поліфонічної вокальної або вокально-інструментальної музики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. концерт — (іт. concerto — змагаюсь) — 1. Прилюдне виконання музичних творів. 2. Жанр великого, віртуозного за характером музичного твору для соліста (інколи двох — трьох) з оркестром у формі тричастинного сонатного циклу. Словник-довідник музичних термінів
  6. концерт — КОНЦЕ́РТ, у, ч. 1. Прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою. – Я буду давати концерти на фортепіані [фортепіано], як правдива артистка (І. Словник української мови у 20 томах
  7. концерт — конце́рт (італ. concerto, від лат. concerto – змагаюся) 1. Виконання музичних та вокальних творів, а також естрадних, драматичних та хореографічних номерів за певною програмою. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. концерт — 1. циклічний (переважно в 3 частинах) музичний твір для сольного інструмента й оркестру (кончерто), напр., фортепіанний к., к. для скрипки., к. для 2 або 3 інструментів наз. подвійним або потрійним к. або кончерто гроссо; 2. публічне виконання музики. Універсальний словник-енциклопедія
  9. концерт — дава́ти / да́ти конце́рти. Чинити, робити що-небудь незвичайне, відчайдушне, небезпечне і т. ін. Він-бо (вихованець дитячої колонії) тільки зараз такий зразковий і командир загону, а в минулому давав концерти (О. Гончар). да́ти конце́рт. Фразеологічний словник української мови
  10. концерт — Конце́рт, -ту; -це́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)