1. Словник української мови в 11 томах

конячий

КОНЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський.

Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (Вас., Вибр., 1954, 45);

Вершники вловили конячий біг, повернули на гамір бою (Ле, Хмельницький, І, 1957, 193);

// Такий, як у коня.

— Волячими нервами, конячими носами не почутиш цих тонких, делікатних пахощів (Н.-Лев., IV, 1956, 248).

◊ Коня́ча до́за — дуже велика доза.

В ті часи [XVII ст.].. ліки прописувалися справді в конячих дозах — у 20-60 раз більших, ніж тепер (Вітч., 12, 1964, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конячий — коня́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конячий — -а, -е. Прикм. до кінь, коняка; кінський. || Такий, як у коня. Коняча доза — дуже велика доза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конячий — КОНЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (С. Васильченко); – Не можу переносити запаху конячого поту (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. конячий — коня́ча до́за, жарт. Велика порція (перев. про ліки). В ті часи (у ХVI ст.) аж до XVIII ст. ліки прописувались справді в конячих дозах — у 20–60 разів більших, ніж тепер (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  5. конячий — КІ́НСЬКИЙ (пов'язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов'язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Словник синонімів української мови
  6. конячий — Коня́чий, -ча, -че; -чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)