копальник
КОПА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто копає, викопує що-небудь.
Коли у копальника, який вертався з поля, прикажчики витрушували кілька бараболь, ..вели на псарню і віддавали псові і пану управителю на забаву (Вол., Дні.., 1958, 176).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копальник — копа́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- копальник — -а, ч. Той, хто копає, викопує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копальник — Копач, грабар, див. землекоп Словник чужослів Павло Штепа
- копальник — КОПА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто копає, викопує що-небудь; копач. Подаленів стукіт лопат, то копальники пішли провулком (Є. Пашковський); Під час земляних робіт копальники натрапили на велику кам'яну брилу, яку підірвали за допомогою порохових зарядів (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- копальник — Копа́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- копальник — Копальник, -ка м. Землекопъ. Лебед. у. и Желех. Словник української мови Грінченка