коренитися
КОРЕНИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Пускати коріння; вкорінюватися.
Усе теє пригодиться, що на полі корениться (Номис, 1864, № 10135);
Дуб, що вище виростав, То глибинніш корениться (Мисик, Верховіття, 1963, 18);
*Образно. Горе все глибше коренилося в серці матері (Л.Янов., І, 1959, 403).
2. у чому, перен. Мати що-небудь своїм коренем, джерелом; походити від чого-небудь, мати щось своєю причиною.
Що п’янство корениться не в злій натурі.. народу, а в його цілім економічнім і родиннім життю, се доказують і многі [численні] пісні та приповідки народні (Фр., XVI, 1955, 69);
Гафурі своє патріотичне почуття.. подає в таких образах, що кореняться в образах народної творчості (Тич., III, 1957, 238).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коренитися — корени́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- коренитися — Пускати коріння, закорінюватися; П. гніздитися, міститися, мати свій корінь. Словник синонімів Караванського
- коренитися — див. рости Словник синонімів Вусика
- коренитися — -иться, недок. 1》 Пускати коріння; вкорінюватися. 2》 у чому, перен. Мати що-небудь своїм коренем, джерелом; походити від чого-небудь, мати щось своєю причиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коренитися — КОРЕНИ́ТИСЯ, и́ться, недок. 1. Пускати коріння (у 1 знач.); вкорінюватися. Усе теє пригодиться, що на полі корениться (Номис); Дуб, що вище виростає, То глибинніш [глибше] корениться (В. Мисик); * Образно. Горе все глибше коренилося в серці матері (Л. Словник української мови у 20 томах
- коренитися — Корени́тися, -реню́ся, -рени́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коренитися — Корени́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. Укореняться. Рости, рости, орішеньку, рости, коренися. н. п. Усе теє пригодиться, що на полі корениться. Ном. № 10135. Словник української мови Грінченка