1. Словник української мови в 11 томах

корисливий

КОРИ́СЛИВИЙ, а, е.

1. Який прагне до власної, вигоди, наживи.

— Я не всіх [учнів] міг переважити на свій бік.. Одиниці такими й зосталися — оглядними, корисливими (Кучер, Трудна любов, 1960, 601).

2. Який грунтується на користі (у 2 знач.); який робиться заради власної вигоди.

За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася. Робив це він не з якихось корисливих міркувань, це було його внутрішньою потребою (Гончар, III, 1959, 216);

Я тобі чесно скажу, що з корисливою метою в комсомол не мав і не маю наміру вступати (Донч., V, 1957, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корисливий — кори́сливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. корисливий — Користолюбний, сов. своєкорисливий, с. зажерливий; (ласий на гроші) грошолюбний; (дріб'язково-ощадливий) меркантильний; (намір) шкурний. Словник синонімів Караванського
  3. корисливий — -а, -е. 1》 Який прагне до власної, вигоди, наживи. 2》 Який ґрунтується на користі (у 2 знач.); який робиться заради власної вигоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. корисливий — КОРИ́СЛИВИЙ, а, е. 1. Який прагне до власної ви́годи, наживи (див. нажи́ва²). Єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий, але гостинний до приходнів (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. корисливий — КОРИ́СЛИВИЙ (який прагне до власної вигоди, наживи), КОРИСТОЛЮ́БНИЙ, МЕРКАНТИ́ЛЬНИЙ, ШКУ́РНИЙ розм., ШКУ́РНИЦЬКИЙ розм.; НЕБЕЗКОРИ́СЛИВИЙ (не позбавлений зацікавленості в користі, вигоді); ЖА́ДІБНИЙ, ПОЖА́ДЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
  6. корисливий — Кори́сли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)