кормління
КОРМЛІ́ННЯ, я, с. У Росії XIV — першої половини XVI ст.— система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мита тощо на свою користь.
Намісники управляли дорученими їм областями й чинили суд. За це вони за старим звичаєм діставали право на кормління, тобто на збір на свою користь певних доходів з населення (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кормління — кормлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кормління — -я, с. У Росії 14 – першої половини 16 ст. – система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кормління — КОРМЛІ́ННЯ, я, с. У Московській державі XIV – першої половини XVI ст. – система винагородження князівських намісників, які, виконуючи судово-адміністративні функції, одержували право стягати з населення податки, мита і т. ін. на свою користь. Словник української мови у 20 томах