кормління

кормлі́ння

-я, с.

У Росії 14 – першої половини 16 ст. – система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кормління — кормлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кормління — КОРМЛІ́ННЯ, я, с. У Московській державі XIV – першої половини XVI ст. – система винагородження князівських намісників, які, виконуючи судово-адміністративні функції, одержували право стягати з населення податки, мита і т. ін. на свою користь. Словник української мови у 20 томах
  3. кормління — КОРМЛІ́ННЯ, я, с. У Росії XIV — першої половини XVI ст.— система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мита тощо на свою користь. Словник української мови в 11 томах