кормлінник

кормлі́нник

-а, ч.

У Росії 14-16 ст. – царський намісник, який виконував судово-адміністративні функції і не одержував за свою службу жалування з державної скарбниці, а натомість мав право стягувати з люду додаткову данину на своє утримання.