коров’ячий

КОРО́В’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коро́ва 1.

В нас раз у раз під вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси (Л. Укр., V, 1956, 343);

М’ясо її [ведмедиці] смачніше від коров’ячого (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 69);

// Вигот. із молока корови.

Коров’яче масло;

// Власт. коровам.

Коров’яча віспа.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коров’ячий — Коро́в’ячий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)