коромисло
КОРО́МИСЛО, а, с.
1. Дерев’яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо.
Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр., І, 1955, 82);
Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Коцюб., І, 1955, 272);
Зінька, ..не кваплячись, заходилася складати на коромисло випрану білизну (Шиян, Баланда, 1957, 19);
*У порівн. Позаду нього теліпався вигнутий коромислом вовчий хвіст (Панч, Гарні хлопці, 1959, 54).
◊ Дим коро́мислом див. дим.
2. Рід важеля з точкою опертя посередині, який застосовують у вагах, паровій машині тощо.
Головною частиною.. терезів є коромисло (Фізика, І, 1957, 21).
3. Дитяча гра, суть якої в тому, що двоє стають один до одного спиною і, переплівшись руками, по черзі нагинаються вперед, підіймаючи один одного.
Значення в інших словниках
- коромисло — коро́мисло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- коромисло — див. кривий Словник синонімів Вусика
- коромисло — -а, с. 1》 Дерев'яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. Симптом коромисла мед. — неодночасність серцевого поштовху і верхівкового поштовху в прекордіальній ділянці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коромисло — КОРО́МИСЛО, а, с. 1. Дерев'яна вигнута палиця із зарубками або гачками на кінцях, за допомогою якої переносять на плечах відра з водою або інші вантажі. Словник української мови у 20 томах
- коромисло — коромисло 1. військ. рушниця (ст)||кріс 2. вул. простакувата дівчина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- коромисло — дим коро́мислом (стовпо́м). 1. Шум, гамір, безладдя, колотнеча. Там таку бучу зняли були (солдати) — дим коромислом! (А. Головко). 2. Уживається для підкреслення інтенсивності вияву чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
- коромисло — Коро́мисло, -сла (н. р.) і коро́мисел, -сла (ч. р.); -мисла, -сел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)