1. Словник української мови в 11 томах

корона

КОРО́НА¹, и, ж.

1. Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади.

Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (Н.-Лев., III, 1956, 302);

Цар старий давно помер. Замість нього вже тепер Син його сидів на троні В царськім одязі й короні (Перв., Райдуга.., 1960, 108);

*Образно. Так! пастух у полі — владар, Трон йому — гора крута. Сонечко над головою — То корона золота (Л. Укр., IV, 1954, 120);

// Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін.

Ні, настане час великий Небесної кари. Розпадуться три корони На гордій тіарі! (Шевч., І, 1951, 265);

// чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець.

Раптом на тлі синього моря пропливає корона золотого волосся. Морські очі [жінки] встромилися в мене і біле обличчя привітно кивав (Коцюб., II, 1955, 292);

Марійка.. трусонула короною каштанових кіс (Донч., V, 1957, 278).

2. перен. Влада монарха.

Шотландське лицарство усе перейшло Служити в англійському війську. Пішло боронити мечем і щитом Корону і владу англійську (Л. Укр., І, 1951, 354);

В Петрограді скинули вседержавну корону (Ковінька, Кутя.., 1960, 115);

// заст. Держава, уряд, влада (у 2 знач.).

Старий Кодак був колись городом і належав до польської корони (Стор., І, 1957, 246);

Європеєць — захисник колоній Все хитрує, крутить і вихля, Він британській молиться короні Й африканця жалить, мов змія (Дмит., Осінь.., 1959, 19).

3. астр. Світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення.

Під час повного сонячного затемнення, коли Місяць закриває диск Сонця, яскраве світло не перешкоджає бачити слабке світло корони (Наука.., 2, 1957, 12).

Со́нячна коро́на див. со́нячний.

4. Те саме, що кро́на¹.

Понесло холодом.., й старі дуби та липи почули його і стрепенули своїми коронами (Фр., VII, 1951, 143);

На вершечках [сосон], жовтих, як ананаси, лежали чорні корони, мов волохаті папахи (Коцюб., II, 1955, 211).

КОРО́НА², и, ж., рідко. Те саме, що кро́на².

Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (Коцюб., III, 1956, 439);

Йому [панові Бадовському] залишилося тільки.. шляхетство, 12 корон пенсії і велике точило (Козл., Ю. Крук, 1957, 366).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корона — Дрібна австрійська монета [XI] — австрійська срібна монета, півринського [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. корона — коро́на 1 іменник жіночого роду вінець; влада монарха; держава; світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення; крона дерева коро́на 2 іменник жіночого роду грошова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  3. корона — (монарша) вінець; П. королівство, держава, уряд, влада; (сонця) авреоля; (оздоба) діядема; (дерева) верховіття, верхів'я, крона; (гроші) крона. Словник синонімів Караванського
  4. корона — Те саме, що вінець Словник церковно-обрядової термінології
  5. корона — див. вінок Словник синонімів Вусика
  6. корона — I -и, ж. 1》 Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. || Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін. || чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець. 2》 перен. Влада монарха. || заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. корона — КОРО́НА¹, и, ж. 1. Вінець із коштовними прикрасами, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (І. Словник української мови у 20 томах
  8. корона — корона: ◊ корона <�тобі, її> з голови не впа́де знев., ірон. це не зашкодить <�твоїй, її> репутації; нічого <�тобі, їй> не станеться (м, ср, ст): Не бійся, корона з голови не впаде, якщо підеш і поможеш трохи цьоці Мілі (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. корона — Корона з голови не впаде. Ніхто кривди не зазнає. Нікому не урветься чести. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. корона — Назва Польського  королів ства з часу об'єднання Польщі і Литви на Люблінському сеймі 1569 року в федеративну феодальну державу Річ Посполиту Словник застарілих та маловживаних слів
  11. корона — коро́на (від лат. corona – вінець, вінок) 1. Металевий головний убір (вінець), що здавна служить знаком монархічної влади. 2. К. електрична... Словник іншомовних слів Мельничука
  12. корона — Урочистий головний убір і символ влади монарха; переважно у вигляді золотого обруча, оздобленого ліліями, хрестом і дорогоцінностями. Універсальний словник-енциклопедія
  13. корона — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  14. корона — Коро́на, -ни; коро́ни, коро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. корона — (лат. — вінець) Форт на зовнішньому боці фортеці. Архітектура і монументальне мистецтво