корона

коро́на

(від лат. corona – вінець, вінок)

1. Металевий головний убір (вінець), що здавна служить знаком монархічної влади.

2. К. електрична – одна з форм електричного розряду в газах (коронний рοзряд) або світна область навколо металевого провідника чи вістря при коронному розряді.

3. астр. Найрозрідженіша оболонка Сонця, яку видно тільки під час повних сонячних затемнень.

4. Два сузір’я (Північна К. і Південна К.).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корона — Дрібна австрійська монета [XI] — австрійська срібна монета, півринського [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. корона — коро́на 1 іменник жіночого роду вінець; влада монарха; держава; світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення; крона дерева коро́на 2 іменник жіночого роду грошова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  3. корона — (монарша) вінець; П. королівство, держава, уряд, влада; (сонця) авреоля; (оздоба) діядема; (дерева) верховіття, верхів'я, крона; (гроші) крона. Словник синонімів Караванського
  4. корона — Те саме, що вінець Словник церковно-обрядової термінології
  5. корона — див. вінок Словник синонімів Вусика
  6. корона — I -и, ж. 1》 Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. || Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін. || чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець. 2》 перен. Влада монарха. || заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. корона — КОРО́НА¹, и, ж. 1. Вінець із коштовними прикрасами, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (І. Словник української мови у 20 томах
  8. корона — корона: ◊ корона <�тобі, її> з голови не впа́де знев., ірон. це не зашкодить <�твоїй, її> репутації; нічого <�тобі, їй> не станеться (м, ср, ст): Не бійся, корона з голови не впаде, якщо підеш і поможеш трохи цьоці Мілі (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. корона — Корона з голови не впаде. Ніхто кривди не зазнає. Нікому не урветься чести. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. корона — Назва Польського  королів ства з часу об'єднання Польщі і Литви на Люблінському сеймі 1569 року в федеративну феодальну державу Річ Посполиту Словник застарілих та маловживаних слів
  11. корона — Урочистий головний убір і символ влади монарха; переважно у вигляді золотого обруча, оздобленого ліліями, хрестом і дорогоцінностями. Універсальний словник-енциклопедія
  12. корона — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  13. корона — Коро́на, -ни; коро́ни, коро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. корона — КОРО́НА¹, и, ж. 1. Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (Н.-Лев., III, 1956, 302); Цар старий давно помер. Словник української мови в 11 томах
  15. корона — (лат. — вінець) Форт на зовнішньому боці фортеці. Архітектура і монументальне мистецтво