корона

ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Державна влада; Законодавча влада; Виконавча влада; Місцева влада; Державне кермо; Він вимагав, щоб я з своїми поглядами прийшов до стерна уряду й переконав.. шляхту зректися цього братовбивчого грабування (М. Старицький); Росла й зросла народна сила, Народний випростався стан, Коли у Січі до кормила Став непокірливий Богдан (М. Рильський); А я помчу Високо, високо за синії хмари, Немає там власті, немає там кари (Т. Шевченко); Ми тебе (короля) на державу вінчали, ми тебе й розвінчаєм самі (Леся Українка); Всевладдя короля і дворян; Диктатура пролетаріату; Глибоко розуміючи гнилизну російського необмеженого самодержавства і знаючи інтелектуальну обмеженість царя, він (Вітте), як міг,.. рятував їх (М. Стельмах); Ми — гроза і тронів і корон (В. Сосюра); Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан (М. Коцюбинський).

I. КОРО́НА (коштовний головний убір — знак високої влади: королівської, царської тощо), ВІНЕ́ЦЬ, КОРУ́НА діал.; ДІАДЕ́МА (вінець або пов'язка з коштовними самоцвітами у верховних урядовців, жерців тощо). По другий бік диякона стояв цар в зубчастій короні (І. Нечуй-Левицький); (Ярослав:) А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (І. Кочерга); Там надінеш ти коруну Із каменів самоцвітних (Я. Щоголів); (Гелен:) Ся діадема, сяя патериця — то знаки влади над всіма царями (Леся Українка).

КОРО́НА (сяйво навколо сонця, місяця — перев. під час затемнення), КОРУ́НА діал.; ВІНЕ́ЦЬ (сяйво навколо сонця, місяця, зірок тощо); НІМБ (сяйво навколо чого-небудь). Сонце простелило на небі свою корону (М. Коцюбинський); Сонце вже зникло, і там, де воно тільки що сяяло, ледве помітно мерехтів прозорий блакитнувато-зелений вінець (З. Тулуб); Я любувався, як на тлі моря світився німб золотого волосся (М. Коцюбинський); Прозорий і примарний німб сонячної корони раптом розірвався (З. Тулуб).

I. КРО́НА (верхня частина дерева), КОРО́НА, ША́ПКА розм. Пролітав вітер, погойдував крони лип (Н. Рибак); Од вітру зимнього обсипались діброви, Дерева втратили красу своїх корон (М. Рильський); Сліпучі промені, проткнувши шапки сосен, спалахують іскрами на сніговому покрові (П. Автомонов).

ТРОН (місце монарха; влада монарха); ПРЕСТО́Л (зараз перев. влада монарха); КОРО́НА (влада монарха). Королева встала з трону (І. Нечуй-Левицький); Люди поприносили цареві гостинець — золота та дороге каміння — і посипали ними престол (А. Кримський); Скарбник Ломонос підтвердив, що справді монарха вже немає і поки що невідомо, як воно буде з престолом (П. Кочура); В Петрограді скинули вседержавну корону (О. Ковінька).

II. КРО́НА (у деяких європейських країнах — грошова одиниця, а також монета різної вартості), КОРО́НА. По обіді я попросив шойхета познайомити нас із фабрикантом... До речі, в мене й справа була — розбити крони на руські гроші (О. Досвітній); Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корона — Дрібна австрійська монета [XI] — австрійська срібна монета, півринського [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. корона — коро́на 1 іменник жіночого роду вінець; влада монарха; держава; світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення; крона дерева коро́на 2 іменник жіночого роду грошова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  3. корона — (монарша) вінець; П. королівство, держава, уряд, влада; (сонця) авреоля; (оздоба) діядема; (дерева) верховіття, верхів'я, крона; (гроші) крона. Словник синонімів Караванського
  4. корона — Те саме, що вінець Словник церковно-обрядової термінології
  5. корона — див. вінок Словник синонімів Вусика
  6. корона — I -и, ж. 1》 Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. || Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін. || чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець. 2》 перен. Влада монарха. || заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. корона — КОРО́НА¹, и, ж. 1. Вінець із коштовними прикрасами, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (І. Словник української мови у 20 томах
  8. корона — корона: ◊ корона <�тобі, її> з голови не впа́де знев., ірон. це не зашкодить <�твоїй, її> репутації; нічого <�тобі, їй> не станеться (м, ср, ст): Не бійся, корона з голови не впаде, якщо підеш і поможеш трохи цьоці Мілі (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. корона — Корона з голови не впаде. Ніхто кривди не зазнає. Нікому не урветься чести. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. корона — Назва Польського  королів ства з часу об'єднання Польщі і Литви на Люблінському сеймі 1569 року в федеративну феодальну державу Річ Посполиту Словник застарілих та маловживаних слів
  11. корона — коро́на (від лат. corona – вінець, вінок) 1. Металевий головний убір (вінець), що здавна служить знаком монархічної влади. 2. К. електрична... Словник іншомовних слів Мельничука
  12. корона — Урочистий головний убір і символ влади монарха; переважно у вигляді золотого обруча, оздобленого ліліями, хрестом і дорогоцінностями. Універсальний словник-енциклопедія
  13. корона — Коро́на, -ни; коро́ни, коро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. корона — КОРО́НА¹, и, ж. 1. Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (Н.-Лев., III, 1956, 302); Цар старий давно помер. Словник української мови в 11 томах
  15. корона — (лат. — вінець) Форт на зовнішньому боці фортеці. Архітектура і монументальне мистецтво