короп
КО́РОП, а, ч. Прісноводна (переважно ставкова) костиста риба родини коропових, що має темно-золоту луску.
В березі є човни.., на котрих рибалки ловлять коропи (Н.-Лев., IV, 1956, 77);
Стис удлище, підсік… Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь. Згинає вудлище в дугу широку (Рильський, II, 1960, 121).
∆ Дзерка́льний ко́роп див. дзерка́льний.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- короп — ко́роп іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- короп — [короп] -па, м. (на) -п'і/-пов'і, мн. -пи, -роуп'іў два коропие Орфоепічний словник української мови
- короп — -а, ч. Найпоширеніша в Україні їстівна прісноводна риба родини коропових, яку відгодовують у ставках. Дикий (річковий, озерний) різновид коропа – сазан, який досягає 30 кг ваги та більше 1 м завдовжки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- короп — КО́РОП, а, ч. Прісноводна (перев. ставкова) костиста риба родини коропових із темно-золотою лускою. В березі є човни.., на котрих рибалки ловлять коропи (І. Нечуй-Левицький); Стис удлище [вудлище], підсік... Ого, нівроку!... Словник української мови у 20 томах
- Короп — Селище у Чернігівській обл., райцентр, 6 тис. мшк.; поблизу заплавне оз. Коропська стариця (довж 6 км); Вознесенська та Іллінська церкви XVIII ст. Відоме з 1153. Універсальний словник-енциклопедія
- короп — Ко́роп, -па; ко́ропи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- короп — Ко́роп, -па м. Карпъ, Cyprinus harbus. І риба не аби яка, — все веризуб, коропи, карасі. Стор. Словник української мови Грінченка