1. Словник української мови в 11 томах

коротати

КОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., у сполуч. зі сл., що означають час, розм. Заповнювати час якоюсь діяльністю, проводити його в розвагах, іграх і т. ін., аби тільки він швидко й непомітно минав, проходив.

Засміялась [Маруся]. Пішла.. Стою, дивлюсь услід, зачудований, помалу напливає радість: «Ну, здається, буде з ким коротать осінні дні…» (Вас., II, 1959,295);

Цілий день кожен [в’язень].. коротав свій час у суперечках, у розмовах та грі в карти (Збан., Єдина, 1959, 121);

Довгі зимові вечори коротали лісні робітники з своїх дерев’яних будах (Ірчан, II, 1958, 255).

◊ Корота́ти вік (життя́, літа́) — жити в журбі, нудьгуючи, одноманітно.

Лучче [краще] ж мені, мати, тяжкий камінь зняти. Ніж за нелюбом та вік коротати (Укр.. лір. пісні, 1958, 310);

Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати. Марне літа коротати (Шевч., II, 1953, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коротати — корота́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. коротати — д., (час) убивати; (вік) животіти, скніти, поневірятися. Словник синонімів Караванського
  3. коротати — -аю, -аєш, недок., перех., у сполуч. зі сл., що означають час, розм. Заповнювати час якоюсь діяльністю, проводити його в розвагах, іграх і т. ін., аби тільки він швидко й непомітно минав, проходив. Коротати вік — жити в журбі, нудьгуючи, одноманітно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коротати — КОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, у сполуч. зі сл., які означають час, розм. Заповнювати час якоюсь діяльністю, проводити його в розвагах, іграх і т. ін., прагнучи, щоб він минав швидко й непомітно. Засміялась [Маруся]. Пішла .. Словник української мови у 20 томах
  5. коротати — корота́ти вік (літа́). Жити в журбі, безрадісно, без інтересу до життя і т. ін. Лучче (краще) ж мені, мати, тяжкий камінь зняти, Ніж за нелюбом та вік коротати (Укр. лір. пісні); Та не дай, Господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати, Марне літа коротати (Т. Шевченко). Фразеологічний словник української мови
  6. коротати — ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (про час — використовувати певним чином, заповнювати якимсь заняттям), КОРОТА́ТИ розм. — Док.: провести́, прокорота́ти. Довгі осінні вечори вони проводили разом за круглим столом попівської їдальні, при світлі тьмяної лампи (М. Словник синонімів української мови
  7. коротати — Корота́ти, -та́ю, -єш гл. Коротать, проводить. Дітей годувать, свій вік коротать. Ном. № 9200. Словник української мови Грінченка