короткозорість
КОРОТКОЗО́РІСТЬ, рості, ж.
1. Вада зору, внаслідок якої людина погано бачить на далекій відстані.
Багато людей, які страждають короткозорістю, вважають, що це не дуже велике зло… Тим часом, саме короткозорість буває іноді причиною страшної трагедії — повної втрати зору (Наука.., 6, 1962, 45);
Чорноус зняв окуляри,— він рідко лишався в них на людях, чомусь ніби соромився своєї короткозорості (Мушк., Чорний хліб, 1960, 143).
2. перен. Недалекоглядність, непроникливість.
Як може Самієв недооцінювати значення їхньої присутності там, у самому пеклі [на передовій]? Адже це з його боку короткозорість… (Гончар, III, 1959, 349);
Не сподівався він, що Каргат з таким темпераментом буде закидати йому, комуністові, політичну короткозорість (Шовк.., Інженери, 1956, 73).
Значення в інших словниках
- короткозорість — короткозо́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- короткозорість — -рості, ж. Абстр. ім. до короткозорий. || Аномалія рефракції кришталика (див. кришталик 3)) ока, при якій паралельні промені, що потрапляють в око, після заломлення сходяться у фокусі не на сітківці, а попереду неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- короткозорість — КОРОТКОЗО́РІСТЬ, рості, ж. 1. Вада зору, внаслідок якої людина погано бачить на далекій відстані; міопія. Ні в білих, ні в червоних він і близько не був, не служив навіть у царській армії через плоскостопість та велику короткозорість (Б. Словник української мови у 20 томах
- короткозорість — Вада зору; нечітке бачення віддалених предметів через видовження передньо-задньої осі очного яблука або через надто сильні фокусуючі властивості оптичної системи ока; к. коригують за допомогою ввігнутих оптичних лінз. Універсальний словник-енциклопедія