корування
КОРУВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. керува́ти².
[Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Перевтома — ..заборонили писати… [Любов:] Заборонили писати! Се варварство, а не корування! (Л. Укр., II, 1951, 74).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корування — корува́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- корування — -я, с., діал. Дія за знач. корувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корування — КОРУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. корува́ти¹. Якби використовувалася лише ручна праця, для корування такого обсягу колод необхідно було б п'ятдесят робітників (з газ.); Підприємству потрібні робітники для корування деревини (з мови реклами). Словник української мови у 20 томах