костуряка
КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч. Збільш. до ко́стур.
По дорозі він костурякою збивав траву (Мирний, IV, 1955, 97);
Стояв на ганку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (Головко, II, 1957, 126).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- костуряка — костуря́ка іменник жіночого або чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- костуряка — див. високий; палиця Словник синонімів Вусика
- костуряка — -и, ж. і ч. Збільш. до костур. Великий тлумачний словник сучасної мови
- костуряка — КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч. Збільш. до ко́стур. По дорозі він костурякою збивав траву (Панас Мирний); Стояв на ґанку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (А. Головко); Став [Яків] на ноги, тримаючись за ліжко .. Слухалися ноги, хоч і були, як ватяні.. Словник української мови у 20 томах
- костуряка — МИ́ЛИЦЯ, КО́СТУР, КОСТУРЯ́КА розм., КУ́ЛЯ діал. А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має (Т. Шевченко); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С. Словник синонімів української мови
- костуряка — Костуря́ка, -ки; -ря́ки, -ря́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- костуряка — Костуря́ка, -ки ж. ув. отъ ко́стур. Словник української мови Грінченка