1. Словник української мови в 11 томах

коханка

КОХА́НКА, и, ж.

1. Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв’язку з чоловіком.

— Як він ненавидів того урядовця.. за те, що він чоловік його коханки, за свою ганьбу, за свою полохливість! (Коцюб., І, 1955, 408);

[Бобренчиха:] А знаєш, хто така його Маруся? — Його. Маруся, то його коханка. Тепер, мабуть, вона йому обридла (Сам., II, 1958, 79);

Прибігла Сафарова мати й троє дівчат, чи то бідних родичок, чи то Омирових коханок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).

2. Жінка, що кохає; жінка, яку кохають; кохана ( див. коха́ний 2).

— Я хочу, щоб моя жінка.. припадала коло мене не рабинею, а гарячою коханкою (Н.-Лев., І, 1956, 346);

[«Той, що греблі рве»:] Збігав я гори, доли, яри, ізвори,-милішої коханки нема від озерянки (Л. Укр., III, 1952, 187);

*Образно. На зеленій гілці примостився голосний соловей і щирим співом своїм вабив до себе свою коханку (Л. Янов., І, 1959, 33).

3. розм. Те саме, що песту́ха; пестунка.

Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить (Сл. Гр.);

Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла (Гл., Вибр., 1957, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коханка — коха́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. коханка — Полюбовниця, любка, а. куртизанка, зст. метреса; (подруга серця) кохана, люба, мила, солодятко, дуся, ж. дульцинея; ЖМ. пестуха. Словник синонімів Караванського
  3. коханка — див. кохана; легковажний Словник синонімів Вусика
  4. коханка — -и, ж. 1》 Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком. 2》 Жінка, що кохає; жінка, яку кохають; кохана (див. коханий 2)). 3》 розм. Те саме, що пестуха; пестунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коханка — КОХА́НКА, и, ж. 1. Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком. – Як він ненавидів того урядовця .. за те, що він чоловік його коханки, за свою ганьбу, за свою полохливість! (М. Словник української мови у 20 томах
  6. коханка — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
  7. коханка — Коха́нка, -нки, -нці; -ха́нки, -ха́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коханка — Коханка, -ки ж. 1) Возлюбленная, любовница. Коханко ти моя! Викохав же я тебе не для кого, для себе. Чуб. V. 87. 2) Взлелѣянная, нѣженка, воспитанная въ роскоши. Ой ну люлі-люлі, а коткові дулі, а дитинці калачі... Нашій дитинці коханці. Мил. 42. Словник української мови Грінченка