коханка
КОХА́НКА, и, ж.
1. Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком.
– Як він ненавидів того урядовця .. за те, що він чоловік його коханки, за свою ганьбу, за свою полохливість! (М. Коцюбинський);
Прибігла Сафарова мати й троє дівчат, чи то бідних родичок, чи то Омирових коханок (З. Тулуб);
Вона залишатиметься коханкою, навiть на подружньому ложi. Вона не здатна вiдчувати обов'язку перед сiм'єю (Р. Андріяшик);
Пані, яка так віддано зазирає йому в очі і яку він час од часу десь там пощипує, думаючи, ніби того ніхто не бачить, – теперішня його коханка Леокадія Фоґель (Ю. Андрухович).
2. Жінка, що кохає; жінка, яку кохають; кохана (див. коха́ний 2).
Гарний козаченко Крадеться тихенько, На сопілку сумно грає У коханки під вікном (П. Грабовський);
Про батька з матір'ю чи про далеку коханку думає кіннотник, їдучи в нічне діло? (Л. Первомайський);
Тепер залишається знайти собі коханку з місцевих шляхетських красунь, потім ввійти до всіх господарських справ, і так до кінця життя (Д. Білий);
* Образно. На зеленій гілці примостився голосний соловей і щирим співом своїм вабив до себе свою коханку (Л. Яновська).
3. розм. Те саме, що песту́нка.
Мали вони дочку, і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить (Сл. Б. Грінченка);
Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- коханка — коха́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коханка — Полюбовниця, любка, а. куртизанка, зст. метреса; (подруга серця) кохана, люба, мила, солодятко, дуся, ж. дульцинея; ЖМ. пестуха. Словник синонімів Караванського
- коханка — див. кохана; легковажний Словник синонімів Вусика
- коханка — -и, ж. 1》 Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком. 2》 Жінка, що кохає; жінка, яку кохають; кохана (див. коханий 2)). 3》 розм. Те саме, що пестуха; пестунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коханка — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
- коханка — Коха́нка, -нки, -нці; -ха́нки, -ха́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коханка — КОХА́НКА, и, ж. 1. Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв’язку з чоловіком. — Як він ненавидів того урядовця.. за те, що він чоловік його коханки, за свою ганьбу, за свою полохливість! (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- коханка — Коханка, -ки ж. 1) Возлюбленная, любовница. Коханко ти моя! Викохав же я тебе не для кого, для себе. Чуб. V. 87. 2) Взлелѣянная, нѣженка, воспитанная въ роскоши. Ой ну люлі-люлі, а коткові дулі, а дитинці калачі... Нашій дитинці коханці. Мил. 42. Словник української мови Грінченка