коцик
КО́ЦИК, а, ч., рідко. Зменш. до коц.
В куті біля дверей умивальник, насупротив нього великий куфер [скриня], застелений барвистим коциком (Фр., IV, 1950, 444).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коцик — Вовняне покривало на ліжко [IV] Словник з творів Івана Франка
- коцик — ко́цик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- коцик — -а, ч., рідко. Зменш. до коц. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коцик — КО́ЦИК, а, ч., розм. Зменш. до коц. Банзай узяв із ліжка коцик – крім того, що з відкритого вікна тягнуло гірською зимною вогкістю, у квартирі було студено через відмикання опалення (Любко Дереш); Донька спала у вiзочку пiд яблунею... Словник української мови у 20 томах