1. Словник української мови в 11 томах

кочерга

КОЧЕРГА́, и́, ж.

1. Те саме, що коцюба́ 1.

Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, ,№ 10295);

Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев’яні скриньки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775).

◊ Ні бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ див. бог.

2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев’яна лопата тощо).

Мар’я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Мирний, III, 1954, 155);

Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Тич., І, 1957, 258).

3. тільки мн. Те саме, що кочере́жник.

В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Вас., І, 1959, 215);

Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Головко, II, 1957, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кочерга — Кочерга́ прізвище Орфографічний словник української мови
  2. кочерга — Коцюба; кочережка; мн. КОЧЕРГИ, (місце на кочерги) кочережник. Словник синонімів Караванського
  3. кочерга — Коцюба, кутач (кутати жаром), куташ, погрібач, погрібачка Словник синонімів Вусика
  4. кочерга — -и, ж. 1》 Те саме, що коцюба 1). 2》 тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев'яна лопата тощо). 3》 тільки мн. Те саме, що кочережник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кочерга — Коцюба, коцюбка, загрібачка, кутач Словник чужослів Павло Штепа
  6. кочерга — КОЧЕРГА́, и́, ж. 1. Те саме, що коцюба́ 1. Кочерга до печі хазяйка – вона своє діло зна, жар загріба (Номис); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев'яні скриньки (М. Словник української мови у 20 томах
  7. кочерга — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. кочерга — (до) но́са (й) коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  9. кочерга — КОЦЮБА́, КОЧЕРГА́. — Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу (І. Нечуй-Левицький); З майна вона встигла врятувати лише одну сковорідку та дві кочерги (Ю. Збанацький). КОЦЮ́БНИК (місце, де стоїть коцюба, рогач тощо), КОЧЕРЕ́ЖНИК, КОЧЕ́РГИ. Словник синонімів української мови
  10. кочерга — Кочерга́, -рги́, -рзі́; коче́рги, кочере́г, коче́ргам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кочерга — Кочерга, -ги ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. ум. кочере́жка. Словник української мови Грінченка