кочівники
КОЧІВНИКИ́, ів, мн. (одн. кочівни́к, а́, ч.; кочівни́ця, і, ж.). Те саме, що кочовики́.
— В давні часи, коли цей осокір був ще маленьким деревцем, на Україну нападали кочівники (Донч., VI, 1957, 275);
З боку степу каховські околиці вже як в облозі. Наче найшла звідкись орда кочівників (Гончар, Таврія.., 1957, 33);
Будівельники, як і геологи, завжди вічні кочівники.. Як тільки підніметься місто, настає час пакувати чемодани (Літ. газ., 11.VII 1958, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кочівники — -ів, мн. (одн. кочівник, -а, ч.; кочівниця, -і, ж.). Те саме, що кочовики. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кочівники — КОЧІВНИКИ́, і́в, мн. (одн. кочівни́к, а́, ч.; кочівни́ця, і, ж.). Те саме, що кочовики́. – В давні часи, коли цей осокір був ще маленьким деревцем, на Україну нападали кочівники (О. Словник української мови у 20 томах