кошеня
КОШЕНЯ́, я́ти, с. Маля кішки.
Діти гралися в хаті з кошенятами (Н.-Лев., III, 1956, 355);
Женя нагадувала мені.. кошеня (Сміл., Сашко, 1957, 62);
*У порівн. Козеня, Неначе теє кошеня, І не пручалось, не кричало, На лоні пестилося, гралось (Шевч., II, 1953, 308);
// перен., зневажл. Про малу на зріст, кволу, але задирливу людину.
[Трохим:] Ах, ти кошеня! Хто це про мене таке сміє говорити? (Собко, П’єси, 1958, 305).
◊ Хоч кошеня́т бий, зневажл.— про людину з грубими рисами обличчя.
Приїхав з полку старший панич .. Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима (Мирний, І, 1949, 203).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кошеня — кошеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- кошеня — [кошеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата Орфоепічний словник української мови
- кошеня — -яти, с. Маля кішки. || перен., зневажл. Про малу на зріст, кволу, але задирливу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кошеня — КОШЕНЯ́, ня́ти, с. Маля кішки; котеня. Діти гралися в хаті з кошенятами (І. Нечуй-Левицький); На траві сиділа чорнявенька дівчинка років півтора-двох і бавилася з пухнастим білим кошеням (І. Білик); Кішка привела кошенят, гніздо під ліжком. Словник української мови у 20 томах
- кошеня — КОТЕНЯ́ (мала кішка), КОТЯ́, КОШЕНЯ́. Петрусь бігав по хаті, грався з котеням, щебетав, пустував (І. Нечуй-Левицький); — Зараз ми хоре котя з печі, подивилися йому живчик, — овва, кепсько! (І. Франко); Женя нагадувала мені.. кошеня (Л. Смілянський). Словник синонімів української мови
- кошеня — Кошеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кошеня — Кошеня́, -ня́ти с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473. Словник української мови Грінченка