1. Словник української мови в 11 томах

кошенятко

КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́.

Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, II, 1954, 102);

Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кошенятко — кошеня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кошенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до кошеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кошенятко — КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́. Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Панас Мирний); Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. кошенятко — Кошеня́тко, -тка, -ткові; -ня́тка, -ня́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)