кошенятко
КОШЕНЯ́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до кошеня́.
Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Панас Мирний);
Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Н. Забіла);
Я прокидаюсь, а хтось облизує мої щоки жорстким язичком – це бiленьке кошенятко з рожевою стрiчкою на шийцi (І. Роздобудько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кошенятко — кошеня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- кошенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до кошеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кошенятко — Кошеня́тко, -тка, -ткові; -ня́тка, -ня́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кошенятко — КОШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кошеня́. Іде раз Мокрина, а за нею кошенятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Мирний, II, 1954, 102); Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69). Словник української мови в 11 томах