краватка
КРАВА́ТКА, и, ж. Зав’язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси.
Йшли.. похмурі робітники, і їх суворість наче замикали чорні костюми аж до краваток з крепу (Коцюб., II, 1955, 401);
Федір Архипович розстебнув комір сорочки і зняв краватку (Рибак, Час.., 1960, 174);
Довго стояв [Іван] перед дзеркалом, вив’язуючи краватку (Зар., Світло, 1961, 7).
Піоне́рська крава́тка — трикутна червона хустина, яку носять піонери на шиї, зав’язуючи довгі її кінці вузлом.
— Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає? Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках (Гончар, III, 1959, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- краватка — крава́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- краватка — [краватка] -ткие, д. і м. -ац':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
- краватка — -и, ж. Зав'язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси. Великий тлумачний словник сучасної мови
- краватка — Комірівець, див. галстук, папільйон Словник чужослів Павло Штепа
- краватка — КРАВА́ТКА, и, ж. Те саме, що га́лстук. Йшли .. похмурі робітники, і їх суворість наче замикали чорні костюми аж до краваток з крепу (М. Коцюбинський); Соня зняла дбайливо з шиї червону краватку (С. Словник української мови у 20 томах
- краватка — крава́тка 1. галстук (м, ср, ст): Примикав очі, натирав їх долонями й морщив чоло. Зашморгнутий краваткою ковнірець підлазив під самі вуха й давив горло. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- краватка — КРАВА́ТКА (зав'язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси), ГА́ЛСТУК, САМОВ'Я́З, МЕТЕ́ЛИК розм. (така прикраса у вигляді банта). Входить Печений. На ньому легенький чесучевий піджак. При краватці (О. Словник синонімів української мови
- краватка — Крава́тка, -тки, -тці; -ва́тки, -ва́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)