1. Словник української мови в 11 томах

крадій

КРАДІ́Й, я, ч. Те саме, що зло́дій 1.

[Тоня:] Ви знову дверей не зачинили? А ще крадіїв боїтесь (Коч., II, 1956, 432);

Краді’ів негайно звільнили з підприємства (Рад. Укр., 5.VІІ 1963, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крадій — краді́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. крадій — ЗЛОДІЙ; (на посаді) розкрадач; (авта) автокрад, (літака) |авіо|пірат, з. запірвач. Словник синонімів Караванського
  3. крадій — див. злодій Словник синонімів Вусика
  4. крадій — -я, ч. Те саме, що злодій 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крадій — КРАДІ́Й, я́, ч. Те саме, що зло́дій 1. [Тоня:] Ви знову дверей не зачинили? А ще крадіїв боїтесь (І. Кочерга); – Крадії не приходили? (О. Гончар); Нарешті вигулькнув зі сміття й крадій (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. крадій — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Словник синонімів української мови
  7. крадій — Крадій, -дія м. Воръ. Лубен. у. Словник української мови Грінченка