красуватися

КРАСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Вабити зір, виділятися красою; викрашатися.

Меж горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина. Красується, любується На всю Україну (Шевч., II, 1953, 111);

Серед пустих степів красуються, як квітники, веселі хутори, присілки, села (Мирний, І, 1949, 179);

Серед парку красується тисячолітнє терпентинове дерево… (Вишня, І, 1956, 180);

// чим. Чим-небудь привабливо виділятися.

Хто йде тим селом. Той дивується. Що садами воно Та й красується (Укр.. думи.., 1955, 394);

Чудова весняна природа красувалася цілою повнотою свіжості, життя й запаху (Фр., V, 1951, 17);

Увесь дах [будинку] Плачинди красується рівно виложеними вікнами (Стельмах, Хліб.., 1959, 109);

// у чому. Мати гарний, привабливий вигляд у певному обрамленні, оточенні.

Друге [село] стоїть на спадистій горі і красується в яблунях та черешнях проти сонця (Н.-Лев., II, 1956, 27);

Ціле літо мазанка красувалася в яскравому.. цвітінні кручених паничів (Смолич, V, 1959, 16).

2. тільки 3 ос. Бути на видному місці; виділятися, виднітися.

Хоч у нього теж пошматована сорочка і під оком красується помітний синець, але вигляд, у нього переможний (Шиян, Баланда, 1957, 100);

На зеленій, мов гриб, хатині .. яскраво красувалася вивіска (Козл., Ю. Крук, 1957, 194).

3. у чому, чим і без додатка. Те саме, що пишат́ися.

З себе була [вдова] огрядна, висока, чорнява,— все було у червоному очіпку красується (Вовчок, І, 1955, 183);

Довготелесий правофланговий красувався у синьому доломані з.. вилогами (Смолич, V, 1959, 691);

А вона так і пострілює на всіх своїми блискучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці, сміється, красується, знаючи й сама, що вона гарна і що їй сьогодні дозволено красуватись (Гончар, Тронка, 1963, 140).

4. тільки 3 ос. Покриватися цвітом; квітувати (переважно про злакові рослини).

— У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься… (Вовчок, І, 1955, 47);

Жито вже красувалось. Жовті палички цвіту тихо гойдались .. вздовж колосків (Коцюб., II, 1955, 392);

Ячмінь красується у полі — І спів стихає солов’я (Стельмах, Жито.., 1954, 170).