красуватися

КРАСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Вабити зір, виділятися красою; викрашатися.

Меж горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну (Т. Шевченко);

Серед пустих степів красуються, як квітники, веселі хутори, присілки, села (Панас Мирний);

Днями було видно, як красувалась і цвіла земля, розливаючись морем квітів (І. Багряний);

Серед парку красується тисячолітнє терпентинове дерево... (Остап Вишня);

// чим. Чим-небудь привабливо виділятися.

Хто йде тим селом, Той дивується, Що садами воно Та й красується (з думи);

Чудова весняна природа красувалася цілою повнотою свіжості, життя й запаху (І. Франко);

Увесь дах [будинку] Плачинди красується рівно виложеними вікнами (М. Стельмах);

// у чому. Мати гарний, привабливий вигляд у певному обрамленні, оточенні тощо.

Друге [село] стоїть на спадистій горі і красується в яблунях та черешнях проти сонця (І. Нечуй-Левицький);

Ціле літо мазанка красувалася в яскравому .. цвітінні кручених паничів (Ю. Смолич).

2. тільки 3 ос. Бути на видному місці; виділятися, виднітися.

Хоч у нього теж пошматована сорочка і під оком красується помітний синець, але вигляд у нього переможний (А. Шиян);

На зеленій, мов гриб, хатині .. яскраво красувалася вивіска (П. Козланюк);

Півтора століття по нараді красувався дуб, символ предковічного права на землю (В. Барка);

В долині я побачив селище – притулки красувалися на схилах гір мальовничо й вільно (О. Бердник);

Всі дивувалися, звідки перед вікнами баби Грицихи красується такий дебелий і гарячий соняшник (Е. Андієвська).

3. у чому, чим і без дод. Те саме, що пиша́тися 3.

З себе була [вдова] огрядна, висока, чорнява, – все було у червоному очіпку красується (Марко Вовчок);

Довготелесий правофланговий красувався у синьому доломані з .. вилогами (Ю. Смолич);

А вона так і пострілює на всіх своїми блискучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці, сміється, красується, знаючи й сама, що вона гарна і що їй сьогодні дозволено красуватись (О. Гончар);

* Образно. Добре, що його поліція не накрила, красувався б і він тоді в газеті (І. Білик).

4. тільки 3 ос. Покриватися цвітом; квітувати (перев. про злакові рослини).

Жито вже красувалось. Жовті палички цвіту тихо гойдались .. вздовж колосків (М. Коцюбинський);

Красуються ниви, наливають зерно, хилять додолу важкий колос (В. Підмогильний);

Обабіч понад трасою красуються жита, пнуться в стрілку озимі пшениці, зеленими й зелено-жовтавими килимами стелеться ярина (Остап Вишня);

Ячмінь красується у полі – І спів стихає солов'я (М. Стельмах);

// Те саме, що кві́тнути 1.

– У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься... (Марко Вовчок);

Ранньої весни яблуні та груші все одно відчули, що їх ошукано і вже ніколи не красуватись їм травневим цвітом, відчули і заплакали (В. Дрозд).