1. Словник української мови в 11 томах

кресало

КРЕСА́ЛО, а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.

За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало. Лежали губка, кремінець (Котл., І, 1952, 130);

Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі (Коцюб., 11, 1955, 301);

Мар’ян кладе дрівця у піч, виймає з кишені кресало, кремінь і губку (Стельмах, І, 1962, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кресало — креса́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кресало — -а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кресало — КРЕСА́ЛО, а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременя. За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало, Лежали губка, кремінець (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кресало — А, с. Запальничка. У когось є кресало? Словник сучасного українського сленгу
  5. кресало — КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм., КРЕСИ́ВО діал., ОГНИ́ВО заст. Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О. Словник синонімів української мови
  6. кресало — Креса́ло, -ла, -лу; -са́ла, -са́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кресало — Кресало, -ла с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Шевч. Ти курець? — Курець. — А є люлька, кресало й гаманець? Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка