кресало
КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм., КРЕСИ́ВО діал., ОГНИ́ВО заст. Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О. Левада); Витяг (Чіпка) гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь (Панас Мирний); Вітрець повіне, то колоски так і крешуть, як у кресиво (Ганна Барвінок); У людну палату увійшло кілька чоловік — в темних свитках, підперезані широкими ремінними поясами, з кишенями на них для ножів, огнива, солі (С. Скляренко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кресало — креса́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кресало — -а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кресало — КРЕСА́ЛО, а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременя. За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало, Лежали губка, кремінець (І. Словник української мови у 20 томах
- кресало — А, с. Запальничка. У когось є кресало? Словник сучасного українського сленгу
- кресало — Креса́ло, -ла, -лу; -са́ла, -са́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кресало — КРЕСА́ЛО, а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю. За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало. Лежали губка, кремінець (Котл. Словник української мови в 11 томах
- кресало — Кресало, -ла с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Шевч. Ти курець? — Курець. — А є люлька, кресало й гаманець? Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка