крикливиці
КРИКЛИ́ВИЦІ, виць, КРИКЛИ́ВЦІ, ів, мн.
1. Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз.
Позавчора розказав мені Демид[овський] за крикливиці. Крикливиці — дитяча болість (Мирний, V, 1955, 347);
Добре вип’є баба.., сяде й заведе свою музику..: «Я вмію і трясцю насилать, і крикливці» (Дн. Чайка, Тв., 1960, 29).
2. розм. Нервове (переважно жіноче) захворювання, що характеризується сильним збудженням і супроводжується викриками; істерія (у 1 знач.).
— Коли я відьма, то нашлю на тебе усіх чортів, ще й крикливці на ніч (Н.-Лев., III, 1956, 257).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крикливиці — крикли́виці множинний іменник захворювання Орфографічний словник української мови
- крикливиці — -виць, крикливці, -ів, мн. 1》 Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз. 2》 розм. Нервове (перев. жіноче) захворювання, що характеризується сильним збудженням і супроводжується викриками; істерія (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крикливиці — КРИКЛИ́ВИЦІ, виць, КРИКЛИ́ВЦІ, ів, мн., розм. 1. Хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз. – Люде кажуть, що крикливці напали, а сама я не знаю, що воно за недуг. Кричить дитина, як не перерветься (О. Словник української мови у 20 томах
- крикливиці — ІСТЕРІ́Я (нервово-психічне захворювання), КРИКЛИ́ВИЦІ (КРИКЛИ́ВЦІ) розм. Мати її 6 літ була паралізована і німа, прослабувавши цілий рік на істерію, і з того вмерла (Леся Українка); — Коли я відьма, то нашлю на тебе.. ще й крикливці (І. Нечуй-Левицький) Словник синонімів української мови
- крикливиці — Крикли́виці, -ли́виць, -вицям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)